1. Орфографічний словник української мови

дублон

дубло́н

іменник чоловічого роду

Джерело: Орфографічний словник української мови на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. дублон — -а, ч. Старовинна золота монета в Іспанії та Франції. Великий тлумачний словник сучасної мови
  2. дублон — (-а) ч.; мол.; інд.-торг. Дублянка. БСРЖ, 170. Словник жарґонної лексики української мови
  3. дублон — дубло́н (франц. doublon, з ісп. doblon, від doble – подвійний) старовинна золота іспанська монета. Словник іншомовних слів Мельничука
  4. дублон — ДУБЛО́Н, а, ч. Старовинна золота монета в Іспанії та Франції. Словник української мови в 11 томах
  5. дублон — рос. дублон (від фр. duoblon, з ісп. doblon, від doble — подвійний) — старовинна золота іспанська монета, яку використовували також і в інших країнах. Eкономічна енциклопедія