дубоніс

дубоні́с

-носа, ч.

Невелика співоча пташка з товстим конусоподібним дзьобом, пристосованим для розгризання кісточок вишень, черешень і т. ін.

Значення в інших словниках

1. дубоніс — дубоні́с іменник чоловічого роду, істота  Орфографічний словник української мови
2. дубоніс — КОСТОЛУ́ЗА (невеликий співочий птах з міцним дзьобом, пристосованим для розгризання кісточок плодових дерев), КОСТОГРИ́З (КОСТОГРИ́ЗА), ДУБОНІ́С. Нехай костогризи та сорокопуди черешні об'їдають, нехай каня всі гусята поб'є — він ані не бачить, ані не чує нічого (І. Франко).  Словник синонімів української мови
3. дубоніс — ДУБОНІ́С, но́са, ч. Невелика співоча пташка з товстим конусоподібним дзьобом, пристосованим для розгризання кісточок вишень, черешень і т. ін.  Словник української мови в 11 томах