Словник української мови в 11 томах

дубоніс

ДУБОНІ́С, но́са, ч. Невелика співоча пташка з товстим конусоподібним дзьобом, пристосованим для розгризання кісточок вишень, черешень і т. ін.

Словник української мови (СУМ-11)

Значення в інших словниках

  1. дубоніс — дубоні́с іменник чоловічого роду, істота  Орфографічний словник української мови
  2. дубоніс — -носа, ч. Невелика співоча пташка з товстим конусоподібним дзьобом, пристосованим для розгризання кісточок вишень, черешень і т. ін.  Великий тлумачний словник сучасної мови
  3. дубоніс — КОСТОЛУ́ЗА (невеликий співочий птах з міцним дзьобом, пристосованим для розгризання кісточок плодових дерев), КОСТОГРИ́З (КОСТОГРИ́ЗА), ДУБОНІ́С. Нехай костогризи та сорокопуди черешні об'їдають, нехай каня всі гусята поб'є — він ані не бачить, ані не чує нічого (І. Франко).  Словник синонімів української мови