дубок

ДУБО́К, бка́, ч.

1. Зменш.-пестл. до дуб 1, 2.

Прийшов хазяїн, висмикнув кілок І посадив дубок — Нехай, мов, буде у садочку (Гл., Вибр., 1957, 197);

А на березі ріки Три стоять стрункі дубки (Перв., Райдуга.., 1960, 95);

Коли до нього [пароплава] під’їхав з берега дубок з двома зіщуленими пасажирами, до каюти увійшло двоє матросів і наказали Орестові забирати свої речі (Досв., Вибр., 1959, 289);

*У порівн. Василина починає готувати юшку, з посмішкою думаючи про вчителя: такий уже славний він, а міцний, мов дубок (Стельмах, І, 1962, 588).

2. розм. Коротка товста колода, перев. з дубового стовбура.

— Отам можна посидіти, — сказав він, показуючи очима на дубки, що лежали під стіжком сіна (Жур., Опов., 1956, 27);

На дубках сидів червоноармієць і грав на гармонії польку, а інші червонеармійці з дівчатами танцювали (Панч, Гарні хлопці, 1959, 73).

Значення в інших словниках

1. дубок — дубо́к іменник чоловічого роду  Орфографічний словник української мови
2. дубок — -бка, ч. 1》 Зменш.-пестл. до дуб 1), 2). 2》 розм. Коротка товста колода, перев. з дубового стовбура.  Великий тлумачний словник сучасної мови
3. дубок — КОЛО́ДА (стовбур зрізаного дерева, очищений від гілля), КОЛО́ДКА, БЕРВЕНО́ діал., ДЕЛИ́НА діал., КЛЬОЦ діал., КО́ВБОК діал., КОВБА́Н діал., ТРАМ (ТРЯМ) діал.; БРУС, БРУСО́К, РУ́БАНКА діал. (обтесана чи обпиляна перев. чотиригранна деревина); ДУБО́К перев.  Словник синонімів української мови
4. дубок — Дубок, -бка м. ум. отъ дуб.  Словник української мови Грінченка