дубок
ДУБО́К, бка́, ч.
1. Зменш.-пестл. до дуб 1, 2.
Прийшов хазяїн, висмикнув кілок І посадив дубок — Нехай, мов, буде у садочку (Гл., Вибр., 1957, 197);
А на березі ріки Три стоять стрункі дубки (Перв., Райдуга.., 1960, 95);
Коли до нього [пароплава] під’їхав з берега дубок з двома зіщуленими пасажирами, до каюти увійшло двоє матросів і наказали Орестові забирати свої речі (Досв., Вибр., 1959, 289);
*У порівн. Василина починає готувати юшку, з посмішкою думаючи про вчителя: такий уже славний він, а міцний, мов дубок (Стельмах, І, 1962, 588).
2. розм. Коротка товста колода, перев. з дубового стовбура.
— Отам можна посидіти, — сказав він, показуючи очима на дубки, що лежали під стіжком сіна (Жур., Опов., 1956, 27);
На дубках сидів червоноармієць і грав на гармонії польку, а інші червонеармійці з дівчатами танцювали (Панч, Гарні хлопці, 1959, 73).
Значення в інших словниках
- дубок — дубо́к іменник чоловічого роду Орфографічний словник української мови
- дубок — -бка, ч. 1》 Зменш.-пестл. до дуб 1), 2). 2》 розм. Коротка товста колода, перев. з дубового стовбура. Великий тлумачний словник сучасної мови
- дубок — КОЛО́ДА (стовбур зрізаного дерева, очищений від гілля), КОЛО́ДКА, БЕРВЕНО́ діал., ДЕЛИ́НА діал., КЛЬОЦ діал., КО́ВБОК діал., КОВБА́Н діал., ТРАМ (ТРЯМ) діал.; БРУС, БРУСО́К, РУ́БАНКА діал. (обтесана чи обпиляна перев. чотиригранна деревина); ДУБО́К перев. Словник синонімів української мови
- дубок — Дубок, -бка м. ум. отъ дуб. Словник української мови Грінченка