дубок

дубо́к

-бка, ч.

1》 Зменш.-пестл. до дуб 1), 2).

2》 розм. Коротка товста колода, перев. з дубового стовбура.

Значення в інших словниках

1. дубок — дубо́к іменник чоловічого роду  Орфографічний словник української мови
2. дубок — КОЛО́ДА (стовбур зрізаного дерева, очищений від гілля), КОЛО́ДКА, БЕРВЕНО́ діал., ДЕЛИ́НА діал., КЛЬОЦ діал., КО́ВБОК діал., КОВБА́Н діал., ТРАМ (ТРЯМ) діал.; БРУС, БРУСО́К, РУ́БАНКА діал. (обтесана чи обпиляна перев. чотиригранна деревина); ДУБО́К перев.  Словник синонімів української мови
3. дубок — ДУБО́К, бка́, ч. 1. Зменш.-пестл. до дуб 1, 2. Прийшов хазяїн, висмикнув кілок І посадив дубок — Нехай, мов, буде у садочку (Гл., Вибр., 1957, 197); А на березі ріки Три стоять стрункі дубки (Перв., Райдуга..  Словник української мови в 11 томах
4. дубок — Дубок, -бка м. ум. отъ дуб.  Словник української мови Грінченка