дубок — Словник української мови Грінченка

дубок — дубо́к іменник чоловічого роду Орфографічний словник української мови
дубок — -бка, ч. 1》 Зменш.-пестл. до дуб 1), 2). 2》 розм. Коротка товста колода, перев. з дубового стовбура. Великий тлумачний словник сучасної мови
дубок — КОЛО́ДА (стовбур зрізаного дерева, очищений від гілля), КОЛО́ДКА, БЕРВЕНО́ діал., ДЕЛИ́НА діал., КЛЬОЦ діал., КО́ВБОК діал., КОВБА́Н діал., ТРАМ (ТРЯМ) діал.; БРУС, БРУСО́К, РУ́БАНКА діал. (обтесана чи обпиляна перев. чотиригранна деревина); ДУБО́К перев. Словник синонімів української мови
дубок — ДУБО́К, бка́, ч. 1. Зменш.-пестл. до дуб 1, 2. Прийшов хазяїн, висмикнув кілок І посадив дубок — Нехай, мов, буде у садочку (Гл., Вибр., 1957, 197); А на березі ріки Три стоять стрункі дубки (Перв., Райдуга.. Словник української мови в 11 томах