дубіти
дубі́ти
-ію, -ієш, недок.
Втрачати чутливість, гнучкість, рухливість від холоду (про людину, частини її тіла).
|| Ставати твердим, густим, жорстким.
|| перен. Втрачати здатність рухатися, застигати в якому-небудь положенні від страху, захоплення, здивування, напруженості і т. ін.
Великий тлумачний словник сучасної української мови