дубіти

ДУБІ́ТИ, і́ю, і́єш, недок. Втрачати чутливість, гнучкість, рухливість від холоду (про людину, частини її тіла).

А руки дубіли. І вийти обігрітися, а чи навхрест збити ті руки не можна (Ле, Мої листи, 1945, 77);

Дубіючи в крижаній воді, забиває [Оленчук] обухом кілля (Гончар, Таврія.., 1957, 711);

// Ставати твердим, густим, жорстким.

Вночі земля дубіла від морозу, поймалась тонким, блискучим, мов скло, льодком (Коз., Серце матері, 1947, 163);

На холод, на мороз, від якого обмерзає, дубіє одяг, уже ніхто не зважа (Гончар, Таврія.., 1957, 699);

// перен. Втрачати здатність рухатися, застигати в якому-небудь положенні від страху, захоплення, здивування, напруги і т. ін.

Юра повертається, щоб мерщій бігти назад. І ноги дубіють від жаху (Смолич, II, 1958, 15);

Вона була така гарна і така смілива, що в її присутності в Йоньки дубів язик і не міг вимовити й слова (Тют., Вир, 1960, 226).

Значення в інших словниках

1. дубіти — дубі́ти дієслово недоконаного виду  Орфографічний словник української мови
2. дубіти — (- руки) мерзнути, терпнути, затерпати, заклякати, коцюбнути; (- мокрий одяг на морозі) леденіти, крижаніти, обмерзати; (з дива) ціпеніти, німіти, дерев'яніти, кам'яніти.  Словник синонімів Караванського
3. дубіти — -ію, -ієш, недок. Втрачати чутливість, гнучкість, рухливість від холоду (про людину, частини її тіла). || Ставати твердим, густим, жорстким. || перен. Втрачати здатність рухатися, застигати в якому-небудь положенні від страху, захоплення, здивування, напруженості і т. ін.  Великий тлумачний словник сучасної мови
4. дубіти — див. мерзнути; сохнути; твердіти  Словник синонімів Вусика
5. дубіти — ЗАВМЕ́РТИ (втратити на якийсь час здатність рухатися від сильного душевного потрясіння), ЗАМЕ́РТИ, ОБМЕ́РТИ, ОБМЕРТВІ́ТИ, ПОМЕРТВІ́ТИ, ЗАКЛЯ́КНУТИ, ЗАКЛЯ́КТИ, ЗАХОЛО́НУТИ, ЗАХОЛО́ТИ, ОХОЛО́НУТИ, ОХОЛО́ТИ, ПОХОЛОДІ́ТИ, ПОХОЛО́НУТИ, ПОХОЛО́ТИ...  Словник синонімів української мови
6. дубіти — Дубіти, -бію, -єш гл. Коченѣть отъ холода. Желех.  Словник української мови Грінченка