дубіти
ДУБІ́ТИ, і́ю, і́єш, недок. Втрачати чутливість, гнучкість, рухливість від холоду (про людину, частини її тіла).
А руки дубіли. І вийти обігрітися, а чи навхрест збити ті руки не можна (Ле, Мої листи, 1945, 77);
Дубіючи в крижаній воді, забиває [Оленчук] обухом кілля (Гончар, Таврія.., 1957, 711);
// Ставати твердим, густим, жорстким.
Вночі земля дубіла від морозу, поймалась тонким, блискучим, мов скло, льодком (Коз., Серце матері, 1947, 163);
На холод, на мороз, від якого обмерзає, дубіє одяг, уже ніхто не зважа (Гончар, Таврія.., 1957, 699);
// перен. Втрачати здатність рухатися, застигати в якому-небудь положенні від страху, захоплення, здивування, напруги і т. ін.
Юра повертається, щоб мерщій бігти назад. І ноги дубіють від жаху (Смолич, II, 1958, 15);
Вона була така гарна і така смілива, що в її присутності в Йоньки дубів язик і не міг вимовити й слова (Тют., Вир, 1960, 226).
Значення в інших словниках
- дубіти — дубі́ти дієслово недоконаного виду Орфографічний словник української мови
- дубіти — (- руки) мерзнути, терпнути, затерпати, заклякати, коцюбнути; (- мокрий одяг на морозі) леденіти, крижаніти, обмерзати; (з дива) ціпеніти, німіти, дерев'яніти, кам'яніти. Словник синонімів Караванського
- дубіти — -ію, -ієш, недок. Втрачати чутливість, гнучкість, рухливість від холоду (про людину, частини її тіла). || Ставати твердим, густим, жорстким. || перен. Втрачати здатність рухатися, застигати в якому-небудь положенні від страху, захоплення, здивування, напруженості і т. ін. Великий тлумачний словник сучасної мови
- дубіти — див. мерзнути; сохнути; твердіти Словник синонімів Вусика
- дубіти — ЗАВМЕ́РТИ (втратити на якийсь час здатність рухатися від сильного душевного потрясіння), ЗАМЕ́РТИ, ОБМЕ́РТИ, ОБМЕРТВІ́ТИ, ПОМЕРТВІ́ТИ, ЗАКЛЯ́КНУТИ, ЗАКЛЯ́КТИ, ЗАХОЛО́НУТИ, ЗАХОЛО́ТИ, ОХОЛО́НУТИ, ОХОЛО́ТИ, ПОХОЛОДІ́ТИ, ПОХОЛО́НУТИ, ПОХОЛО́ТИ... Словник синонімів української мови
- дубіти — Дубіти, -бію, -єш гл. Коченѣть отъ холода. Желех. Словник української мови Грінченка