думно

ду́мно

Присл. до думний (див. думний 1)).

Значення в інших словниках

1. думно — Думно нар. 1) Задумчиво. Шкода здоганяти, шукати, гукати! Пішла луна по гаєві сумно. Ніхто не озвався, а ні засміявся, зоставсь козак сам собі думно К. Досв. 67. 2) Гордо.  Словник української мови Грінченка