дундук

дунду́к

-а, ч.

1》 розм. Індійський півень.

2》 перен., лайл. Про тупу, неповоротку людину (перев. стару).

3》 розм. Індик.

Значення в інших словниках

1. дундук — дунду́к 1 іменник чоловічого роду, істота індійський півень діал. дунду́к 2 іменник чоловічого роду, істота про тупу, неповоротку людину лайл.  Орфографічний словник української мови
2. дундук — див. дурний  Словник синонімів Вусика
3. дундук — ІНДИ́К (свійський птах родини фазанових), ДУНДУ́К розм., ГИНДИ́К діал., ТРУХА́Н діал. Ліля у нас хазяйка: годує індиків, качок і голубів (Леся Українка); Гнуться столи, гнуться Під смачними пирогами, Під гиндиками й качками (Л.  Словник синонімів української мови
4. дундук — ДУНДУ́К, а́, ч. 1. розм. Індійський півень. 2. перен., лайл. Про тупу, неповоротку людину (перев. стару). Злий з сина був старий дундук (Котл., І, 1952, 131).  Словник української мови в 11 томах
5. дундук — Дундук, -ка м. 1) Индѣйскій пѣтухъ. 2) Насмѣшл.: старый хрычъ. Но сей плачу того байдуже, на прозьби уважав не дуже: злий з сина був старий дундук. Котл. Ен. III. 33.  Словник української мови Грінченка