дундук
ДУНДУ́К, а́, ч.
1. розм. Індійський півень.
2. перен., лайл. Про тупу, неповоротку людину (перев. стару).
Злий з сина був старий дундук (Котл., І, 1952, 131).
Словник української мови (СУМ-11)ДУНДУ́К, а́, ч.
1. розм. Індійський півень.
2. перен., лайл. Про тупу, неповоротку людину (перев. стару).
Злий з сина був старий дундук (Котл., І, 1952, 131).
Словник української мови (СУМ-11)