дундук
ДУНДУ́К, а́, ч.
1. розм. Індійський півень.
2. перен., лайл. Про тупу, неповоротку людину (перев. стару).
Злий з сина був старий дундук (Котл., І, 1952, 131).
Джерело:
Словник української мови (СУМ-11)
на Slovnyk.me
Значення в інших словниках
- дундук — дунду́к 1 іменник чоловічого роду, істота індійський півень діал. дунду́к 2 іменник чоловічого роду, істота про тупу, неповоротку людину лайл. Орфографічний словник української мови
- дундук — -а, ч. 1》 розм. Індійський півень. 2》 перен., лайл. Про тупу, неповоротку людину (перев. стару). 3》 розм. Індик. Великий тлумачний словник сучасної мови
- дундук — див. дурний Словник синонімів Вусика
- дундук — ІНДИ́К (свійський птах родини фазанових), ДУНДУ́К розм., ГИНДИ́К діал., ТРУХА́Н діал. Ліля у нас хазяйка: годує індиків, качок і голубів (Леся Українка); Гнуться столи, гнуться Під смачними пирогами, Під гиндиками й качками (Л. Словник синонімів української мови
- дундук — Дундук, -ка м. 1) Индѣйскій пѣтухъ. 2) Насмѣшл.: старый хрычъ. Но сей плачу того байдуже, на прозьби уважав не дуже: злий з сина був старий дундук. Котл. Ен. III. 33. Словник української мови Грінченка