1. Словник української мови Грінченка

дундук

Дундук, -ка

м.

1) Индѣйскій пѣтухъ.

2) Насмѣшл.: старый хрычъ. Но сей плачу того байдуже, на прозьби уважав не дуже: злий з сина був старий дундук. Котл. Ен. III. 33.

Джерело: Словник української мови Грінченка на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. дундук — дунду́к 1 іменник чоловічого роду, істота індійський півень діал. дунду́к 2 іменник чоловічого роду, істота про тупу, неповоротку людину лайл. Орфографічний словник української мови
  2. дундук — -а, ч. 1》 розм. Індійський півень. 2》 перен., лайл. Про тупу, неповоротку людину (перев. стару). 3》 розм. Індик. Великий тлумачний словник сучасної мови
  3. дундук — див. дурний Словник синонімів Вусика
  4. дундук — ІНДИ́К (свійський птах родини фазанових), ДУНДУ́К розм., ГИНДИ́К діал., ТРУХА́Н діал. Ліля у нас хазяйка: годує індиків, качок і голубів (Леся Українка); Гнуться столи, гнуться Під смачними пирогами, Під гиндиками й качками (Л. Словник синонімів української мови
  5. дундук — ДУНДУ́К, а́, ч. 1. розм. Індійський півень. 2. перен., лайл. Про тупу, неповоротку людину (перев. стару). Злий з сина був старий дундук (Котл., І, 1952, 131). Словник української мови в 11 томах