1. Словник української мови Грінченка

дунути

Дунути

см. дути.

---------------

Дути, -дму, -дмеш, одн. в. дунути, -ну, -неш

гл.

1) Дуть, дунуть. Як такий (горішній) вітер дме по снігу або з снігом — ото хуґа. Черном. Дунув вітер по-над ставом. Шевч. 88.

2) Только несов. в. Надувать, пучить. Мовчанка.... черева не дме. Ном. № 1117. Багатство дме, а нещастя гне. Ном. № 1592. см. дуйнути.

Джерело: Словник української мови Грінченка на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. дунути — ду́нути дієслово доконаного виду Орфографічний словник української мови
  2. дунути — -ну, -неш, док. Однокр. до дути 1), 2). Великий тлумачний словник сучасної мови
  3. дунути — ВІ́ЯТИ (про повітря — рухатися), ПОВІВА́ТИ, ДУ́ТИ, ПОДУВА́ТИ, ПОДИХА́ТИ, ПОДИ́ХУВАТИ, ДИ́ХАТИ, ПРОВІВА́ТИ, ПРОВІ́ЮВАТИ, ПРОДУВА́ТИ, ПРОДИМА́ТИ, ДМУ́ХАТИ, ЗАВІВА́ТИ, ЗАДУВА́ТИ, ЗАДИМА́ТИ, ТЯГТИ́, ТЯГНУ́ТИ, ПОТЯГА́ТИ (ПОТЯ́ГУВАТИ), ВІ́ЯТИСЯ рідше... Словник синонімів української мови
  4. дунути — ДУ́НУТИ, ну, неш, док. Однокр. до ду́ти 1, 2. Погас огонь, дунув вітер І попіл розвіяв (Шевч., І, 1951, 271); Дунув [старий] востаннє та й віддав [сопілку] до рук хлопцеві (Ільч., Козацьк. роду.., 1958, 246); *Образно. Голос її, хоч тихий, дунув на боярина.. холодом (Фр., VI, 1951, 65). Словник української мови в 11 томах