дурнички —
ДУРНИ́ЧКИ, присл., діал. 1. Даром, без оплати. А од княгині він раз дістав собі дурнички кілька сажнів дров на паливо та дубових колодок на комору (Н.-Лев., IV, 1956, 45). 2. Без діла. Балабуха не сидів дурнички в своїх Хильках (Н.-Лев., III, 1956, 37).
Словник української мови в 11 томах