дуріння

дурі́ння

I -я, с.

Дія за знач. дурити.

II -я, с.

Дія за знач. дуріти 2), 3).

Значення в інших словниках

1. дуріння — дурі́ння 1 іменник середнього роду від: дури́ти дурі́ння 2 іменник середнього роду від: дурі́ти  Орфографічний словник української мови
2. дуріння — ДУРІ́ННЯ¹, я, с. Дія за знач. дури́ти. Все, що було, це омана. Всі його поцілунки та впевнення — се дуріння, брехня (Гр., II, 1963, 138). ДУРІ́ННЯ² я, с. 1. Дія за знач. дурі́ти 2, 3. [Марфа Варфоломіївна:] Я вже скінчила.. і з марінням, і з дурінням (Кроп., II, 1958, 272).  Словник української мови в 11 томах