дуріння

ДУРІ́ННЯ¹, я, с. Дія за знач. дури́ти.

Все, що було, це омана. Всі його поцілунки та впевнення — се дуріння, брехня (Гр., II, 1963, 138).

ДУРІ́ННЯ² я, с.

1. Дія за знач. дурі́ти 2, 3.

[Марфа Варфоломіївна:] Я вже скінчила.. і з марінням, і з дурінням (Кроп., II, 1958, 272).

Значення в інших словниках

1. дуріння — дурі́ння 1 іменник середнього роду від: дури́ти дурі́ння 2 іменник середнього роду від: дурі́ти  Орфографічний словник української мови
2. дуріння — I -я, с. Дія за знач. дурити. II -я, с. Дія за знач. дуріти 2), 3).  Великий тлумачний словник сучасної мови