дьор

-у, ч.

Втеча.

Дати дьору — втекти, зникнути і т. ін.

Значення в інших словниках

1. дьор — дьор іменник чоловічого роду у складі фразеологічних зворотів  Орфографічний словник української мови
2. дьор — дава́ти / да́ти (врі́зати) дра́ла (драпака́, дьо́ру і т. ін.), зневажл. Швидко тікати, бігти. І до плуга, і до рала, і до хлопців дала драла (Укр.. присл..); Вовчуки стирлувалися позад Вовчиці й Пелехатого, ладні щомиті врізати драла (П.  Фразеологічний словник української мови
3. дьор — ДЬОР, у, ч.: ◊ Да́ти дьо́ру — втекти, зникнути і т. ін. Я б уже давно дав дьору, так хочеться дивитись на сюю комедію (Кв.-Осн., II, 1956, 184); Покрутився [літак] над нашим кордоном, прикордонники стрельнули, і він дав дьору (Трубл., І, 1955, 57).  Словник української мови в 11 томах
4. дьор — Дьор, -ру м. Въ выраженіи: дьору дати. Удрать. Кв.  Словник української мови Грінченка