дьор

ДЬОР, у, ч.:

◊ Да́ти дьо́ру — втекти, зникнути і т. ін.

Я б уже давно дав дьору, так хочеться дивитись на сюю комедію (Кв.-Осн., II, 1956, 184);

Покрутився [літак] над нашим кордоном, прикордонники стрельнули, і він дав дьору (Трубл., І, 1955, 57).

Значення в інших словниках

1. дьор — дьор іменник чоловічого роду у складі фразеологічних зворотів  Орфографічний словник української мови
2. дьор — -у, ч. Втеча. Дати дьору — втекти, зникнути і т. ін.  Великий тлумачний словник сучасної мови
3. дьор — дава́ти / да́ти (врі́зати) дра́ла (драпака́, дьо́ру і т. ін.), зневажл. Швидко тікати, бігти. І до плуга, і до рала, і до хлопців дала драла (Укр.. присл..); Вовчуки стирлувалися позад Вовчиці й Пелехатого, ладні щомиті врізати драла (П.  Фразеологічний словник української мови
4. дьор — Дьор, -ру м. Въ выраженіи: дьору дати. Удрать. Кв.  Словник української мови Грінченка