дідинець

діди́нець

-нця, ч., зах.

Двір, подвір'я.

Значення в інших словниках

1. дідинець — ДІДИ́НЕЦЬ, нця, ч., заст. Двір. Міцний паркан з гострих дубових паль обгороджував дідинець князя (І. Білик).  Словник української мови у 20 томах
2. дідинець — див. кладовище; оселя  Словник синонімів Вусика
3. дідинець — Діди́нець, -ння, -нцеві; -ди́нці, -ців  Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
4. дідинець — Дідинець, -нця м. Дворъ. А взяв я їй за рученьку, взяв я їй за обі, запровадив чрез дідинець до покою к собі. Гол. ІІІ. 26.  Словник української мови Грінченка