дідинець

ДІДИ́НЕЦЬ, нця, ч., заст.

Двір.

Міцний паркан з гострих дубових паль обгороджував дідинець князя (І. Білик).

Значення в інших словниках

1. дідинець — -нця, ч., зах. Двір, подвір'я.  Великий тлумачний словник сучасної мови
2. дідинець — див. кладовище; оселя  Словник синонімів Вусика
3. дідинець — Діди́нець, -ння, -нцеві; -ди́нці, -ців  Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
4. дідинець — Дідинець, -нця м. Дворъ. А взяв я їй за рученьку, взяв я їй за обі, запровадив чрез дідинець до покою к собі. Гол. ІІІ. 26.  Словник української мови Грінченка