дідицтво
ДІ́ДИЦТВО, а, с., заст.
Володіння.
Я думав, що тут рожі та лілії, розкоші й збитки, а тепер бачу, що тут здебільшого “терція та будяки!” От тобі й моє дідицтво! (І. Нечуй-Левицький);
– Ціль його походу – край угорський, дідицтво Арпада, що був підданим великого Чингісхана (І. Франко).
Словник української мови (СУМ-20)