1. Словник української мови у 20 томах

дідицтво

ДІ́ДИЦТВО, а, с., заст.

Володіння.

Я думав, що тут рожі та лілії, розкоші й збитки, а тепер бачу, що тут здебільшого “терція та будяки!” От тобі й моє дідицтво! (І. Нечуй-Левицький);

– Ціль його походу – край угорський, дідицтво Арпада, що був підданим великого Чингісхана (І. Франко).

Джерело: Словник української мови (СУМ-20) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. дідицтво — Діди́цтво: — спадщина [VI;X] — спадщина, маєток [1] Словник з творів Івана Франка
  2. дідицтво — Діди́цтво. Спадкова власність. ● Особисте дідицтво — особиста, приватна власність. Проте як кооперация помножить особисту власність, то яким способом витворить власність збірну? На позір є то собі суперечне. Але в дійсности так не є. Українська літературна мова на Буковині
  3. дідицтво — -а, с., зах., іст. Спадщина, маєток поміщика-дідича. Великий тлумачний словник сучасної мови
  4. дідицтво — діди́цтво спадщина від діда; дідівщина (ст) Лексикон львівський: поважно і на жарт