дідицтво

Значення в інших словниках

1. дідицтво — Діди́цтво. Спадкова власність. ● Особисте дідицтво — особиста, приватна власність. Проте як кооперация помножить особисту власність, то яким способом витворить власність збірну? На позір є то собі суперечне. Але в дійсности так не є. Українська літературна мова на Буковині
2. дідицтво — -а, с., зах., іст. Спадщина, маєток поміщика-дідича. Великий тлумачний словник сучасної мови
3. дідицтво — ДІ́ДИЦТВО, а, с., заст. Володіння. Я думав, що тут рожі та лілії, розкоші й збитки, а тепер бачу, що тут здебільшого “терція та будяки!” От тобі й моє дідицтво! (І. Нечуй-Левицький); – Ціль його походу – край угорський, дідицтво Арпада, що був підданим великого Чингісхана (І. Франко). Словник української мови у 20 томах
4. дідицтво — діди́цтво спадщина від діда; дідівщина (ст) Лексикон львівський: поважно і на жарт