1. Великий тлумачний словник сучасної мови

дідицтво

діди́цтво

-а, с., зах., іст.

Спадщина, маєток поміщика-дідича.

Джерело: Великий тлумачний словник сучасної української мови на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. дідицтво — Діди́цтво: — спадщина [VI;X] — спадщина, маєток [1] Словник з творів Івана Франка
  2. дідицтво — Діди́цтво. Спадкова власність. ● Особисте дідицтво — особиста, приватна власність. Проте як кооперация помножить особисту власність, то яким способом витворить власність збірну? На позір є то собі суперечне. Але в дійсности так не є. Українська літературна мова на Буковині
  3. дідицтво — ДІ́ДИЦТВО, а, с., заст. Володіння. Я думав, що тут рожі та лілії, розкоші й збитки, а тепер бачу, що тут здебільшого “терція та будяки!” От тобі й моє дідицтво! (І. Нечуй-Левицький); – Ціль його походу – край угорський, дідицтво Арпада, що був підданим великого Чингісхана (І. Франко). Словник української мови у 20 томах
  4. дідицтво — діди́цтво спадщина від діда; дідівщина (ст) Лексикон львівський: поважно і на жарт