1. Словник української мови у 20 томах

дідинець

ДІДИ́НЕЦЬ, нця, ч., заст.

Двір.

Міцний паркан з гострих дубових паль обгороджував дідинець князя (І. Білик).

Джерело: Словник української мови (СУМ-20) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. дідинець — -нця, ч., зах. Двір, подвір'я. Великий тлумачний словник сучасної мови
  2. дідинець — див. кладовище; оселя Словник синонімів Вусика
  3. дідинець — Діди́нець, -ння, -нцеві; -ди́нці, -ців Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
  4. дідинець — Дідинець, -нця м. Дворъ. А взяв я їй за рученьку, взяв я їй за обі, запровадив чрез дідинець до покою к собі. Гол. ІІІ. 26. Словник української мови Грінченка