діжма

ді́жма

-и, ж., іст.

Десята частина врожаю зернових культур, яку понад панщину сплачували селяни-кріпаки поміщикам на Північній Буковині в 15-19 ст.; десятина.

Значення в інших словниках

1. діжма — Діжма, -ми ж. Извѣстная доля урожая, улова и пр., отдаваемая работающими хозяину поля, воды и пр.  Словник української мови Грінченка