дільниця

дільни́ця

-і, ж.

1》 Адміністративно-територіальна або виробнича одиниця.

2》 рідко. Те саме, що ділянка 1).

Значення в інших словниках

1. дільниця — дільниця (156,165) —спеціальний вид огорожі. Слово дільниця зустрічається в V томі двічі в такому контексті: «От тепер Гутак дільниці городить» (156); «Се був присілок, відділений від самих Нагуєвич широким пасовищем...  Словник з творів Івана Франка
2. дільниця — дільни́ця іменник жіночого роду  Орфографічний словник української мови
3. дільниця — (адміністративна одиниця) відділок, відділ, філія, (шляху) дистанція.  Словник синонімів Караванського
4. дільниця — [д'іл'ниц'а] -ц'і, ор. -цеийу  Орфоепічний словник української мови
5. дільниця — ДІЛЯ́НКА (окрема частина земельної площі, використовувана з певною метою, виділена за якоюсь ознакою), ДІЛЬНИ́ЦЯ рідше, ШМАТО́К, ПЛОЩИНА́, ПЛО́ЩА рідше; КЛА́ПОТЬ, КЛА́ПТИК, ПРИРІ́ЗОК, ПРИРІ́З, ПАРЦЕ́ЛА ек., ПАРЦЕ́ЛЯ заст., ПІ́ДМЕ́Т діал.  Словник синонімів української мови
6. дільниця — Дільни́ця, -ці, -цею; -ни́ці, -ни́ць  Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
7. дільниця — ДІЛЬНИ́ЦЯ, і, ж. 1. Адміністративно-територіальна або виробнича одиниця. Центром масово-політичної роботи серед виборців є виборча дільниця (Рад. Укр., 23.  Словник української мови в 11 томах
8. дільниця — Дільниця, -ці ж. 1) Надѣлъ. Наші дільниці отам над шляхом. Черниг. у. 2) Отдѣленная часть для работы въ полѣ. Черк. у. 3) Полевыя ворота за деревнею на выѣздѣ (Уманск. у.), a также канава вокругъ села для отдѣленія царини. Лохв. у. Слов. Д. Эварн. О. 1861. X. Св. 47. 4) Канава пограничная.  Словник української мови Грінченка