дільник

дільни́к

-а, ч.

1》 Число, на яке ділять інше число.

2》 Деталь у деяких механізмах, машинах, яка відокремлює, відділяє що-небудь у процесі роботи механізму.

Значення в інших словниках

1. дільник — дільни́к іменник чоловічого роду  Орфографічний словник української мови
2. дільник — див. роботящий  Словник синонімів Вусика
3. дільник — ДІЛЬНИ́К, а́, ч. 1. Число, на яке ділять інше число. Якщо ділене й дільник помножити (або поділити) на те саме число, то частка не зміниться (Алг., І, 1956, 13).  Словник української мови в 11 томах