дільник

ДІЛЬНИ́К, а́, ч.

1. Число, на яке ділять інше число.

Якщо ділене й дільник помножити (або поділити) на те саме число, то частка не зміниться (Алг., І, 1956, 13).

2. Деталь у деяких механізмах, машинах, яка відокремлює, відділяє що-небудь в процесі роботи механізму.

Жатка обладнана змінними дільниками, призначеними для збирання довгосоломистих хлібів, та універсальним ексцентриковим мотовилом (Колг. Укр., 8, 1961, 14).

Значення в інших словниках

1. дільник — дільни́к іменник чоловічого роду  Орфографічний словник української мови
2. дільник — -а, ч. 1》 Число, на яке ділять інше число. 2》 Деталь у деяких механізмах, машинах, яка відокремлює, відділяє що-небудь у процесі роботи механізму.  Великий тлумачний словник сучасної мови
3. дільник — див. роботящий  Словник синонімів Вусика