дільник
ДІЛЬНИ́К, а́, ч.
1. Число, на яке ділять інше число.
Якщо ділене й дільник помножити (або поділити) на те саме число, то частка не зміниться (Алг., І, 1956, 13).
2. Деталь у деяких механізмах, машинах, яка відокремлює, відділяє що-небудь в процесі роботи механізму.
Жатка обладнана змінними дільниками, призначеними для збирання довгосоломистих хлібів, та універсальним ексцентриковим мотовилом (Колг. Укр., 8, 1961, 14).
Джерело:
Словник української мови (СУМ-11)
на Slovnyk.me
Значення в інших словниках
- дільник — дільни́к іменник чоловічого роду Орфографічний словник української мови
- дільник — -а, ч. 1》 Число, на яке ділять інше число. 2》 Деталь у деяких механізмах, машинах, яка відокремлює, відділяє що-небудь у процесі роботи механізму. Великий тлумачний словник сучасної мови
- дільник — див. роботящий Словник синонімів Вусика