дільба

ДІЛЬБА́, и́, ж., розм. Те саме, що ді́лення 1; розподіл.

Війна, викликана боротьбою між капіталістами з-за дільби їх грабіжницької здобичі, привела до нечуваної розрухи (Ленін, 26, 1951, 372);

Не мила була мені ця дільба в рідній хаті (Козл., Сонце.., 1957, 59).

Значення в інших словниках

1. дільба — дільба́ іменник жіночого роду розм.  Орфографічний словник української мови
2. дільба — -и, ж., розм. Те саме, що ділення 1); розподіл.  Великий тлумачний словник сучасної мови
3. дільба — РОЗПО́ДІЛ (між кимсь, чимсь чого-небудь), ПО́ДІЛ, ДІЛЬБА́ розм., РО́ЗРУБ заст...  Словник синонімів української мови
4. дільба — Дільба, -би ж. Дѣлежъ.  Словник української мови Грінченка