дієздатний

дієзда́тний

-а, -е.

1》 Здатний до дії, діяльності.

2》 юр. Який має громадянську і юридичну повноправність; юридично зрілий, самостійний, незалежний.

Значення в інших словниках

1. дієздатний — дієзда́тний прикметник  Орфографічний словник української мови
2. дієздатний — ДОЗРІ́ЛИЙ (який досяг повного розумового та фізичного розвитку), ЗРІ́ЛИЙ, ДІ́ЙШЛИЙ розм., ДОХОДЖА́ЛИЙ розм.; ДІЄЗДА́ТНИЙ (юридично повноправний). Він, Нестор, став, перейшовши школи, мов чистилища, якимсь дозрілим (О.  Словник синонімів української мови
3. дієздатний — ДІЄЗДА́ТНИЙ, а, е. 1. Здатний до дії, діяльності. На відміну від Європи кінця XVIII і першої половини XIX століття саме Росія дала приклад країни, в якій стара організація [РСДРП] довела свою життєвість і свою дієздатність (Ленін, 19, 1950, 353)...  Словник української мови в 11 томах