дієздатний
ДІЄЗДА́ТНИЙ, а, е.
1. Здатний до дії, діяльності.
На відміну від Європи кінця XVIII і першої половини XIX століття саме Росія дала приклад країни, в якій стара організація [РСДРП] довела свою життєвість і свою дієздатність (Ленін, 19, 1950, 353);
Творчий колектив сильніший, дієздатніший за окремого творчого працівника (Довж., III, 1960, 250).
2. юр. Який має громадянську і юридичну повноправність; юридично зрілий, самостійний, незалежний.
Словник української мови (СУМ-11)