1. Словник української мови в 11 томах

дієздатний

ДІЄЗДА́ТНИЙ, а, е.

1. Здатний до дії, діяльності.

На відміну від Європи кінця XVIII і першої половини XIX століття саме Росія дала приклад країни, в якій стара організація [РСДРП] довела свою життєвість і свою дієздатність (Ленін, 19, 1950, 353);

Творчий колектив сильніший, дієздатніший за окремого творчого працівника (Довж., III, 1960, 250).

2. юр. Який має громадянську і юридичну повноправність; юридично зрілий, самостійний, незалежний.

Джерело: Словник української мови (СУМ-11) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. дієздатний — дієзда́тний прикметник Орфографічний словник української мови
  2. дієздатний — -а, -е. 1》 Здатний до дії, діяльності. 2》 юр. Який має громадянську і юридичну повноправність; юридично зрілий, самостійний, незалежний. Великий тлумачний словник сучасної мови
  3. дієздатний — ДОЗРІ́ЛИЙ (який досяг повного розумового та фізичного розвитку), ЗРІ́ЛИЙ, ДІ́ЙШЛИЙ розм., ДОХОДЖА́ЛИЙ розм.; ДІЄЗДА́ТНИЙ (юридично повноправний). Він, Нестор, став, перейшовши школи, мов чистилища, якимсь дозрілим (О. Словник синонімів української мови