еліпсис

е́ліпсис

-а, ч., мат., лінгв.

Те саме, що еліпс.

Значення в інших словниках

1. еліпсис — е́ліпсис іменник чоловічого роду  Орфографічний словник української мови
2. еліпсис — е́ліпсис (від грец. έλλειψις – опущення) 1. мовозн. Пропуск у реченні слова чи словосполучення, зрозумілого з контексту, для вираження енергійності, схвильованості, складних переживань, розгубленості,. а також для уникнення повторів. 2. геом.  Словник іншомовних слів Мельничука
3. еліпсис — Е́ЛІПСИС, а, ч. мат., лінгв. Те саме, що е́ліпс. Художник слова часто вдається до структури еліпсиса з спеціальною настановою показати.. нервове напруження, хвилювання своїх героїв (Мовозн., XIII, 1955, 48).  Словник української мови в 11 томах