еоцен

еоце́н

-у, ч., геол.

Середня епоха палеогенового періоду та відклади, що в цей час утворилися.

Значення в інших словниках

1. еоцен — еоце́н іменник чоловічого роду  Орфографічний словник української мови
2. еоцен — Эоценовая эпоха (эоцен) — Eocene — Eozän — середня епоха палеогенового періоду. Характеризується розвитком вічнозеленої тропічної рослинності. Відбулися значні трансґресії морів. Відклади еоцену поширені в Україні.  Гірничий енциклопедичний словник
3. еоцен — Новокам'яна доба  Словник чужослів Павло Штепа
4. еоцен — еоце́н (від грец. ήως – ранкова зоря і ...цен) середня епоха палеогену.  Словник іншомовних слів Мельничука
5. еоцен — Епоха раннього третинного періоду (палеогену); геохронологія.  Універсальний словник-енциклопедія
6. еоцен — ЕОЦЕ́Н, у, ч., геол. Середня епоха палеогенового періоду та відклади, що в цей час утворилися.  Словник української мови в 11 томах