еоцен

ЕОЦЕ́Н, у, ч., геол. Середня епоха палеогенового періоду та відклади, що в цей час утворилися.

Значення в інших словниках

1. еоцен — еоце́н іменник чоловічого роду  Орфографічний словник української мови
2. еоцен — Эоценовая эпоха (эоцен) — Eocene — Eozän — середня епоха палеогенового періоду. Характеризується розвитком вічнозеленої тропічної рослинності. Відбулися значні трансґресії морів. Відклади еоцену поширені в Україні.  Гірничий енциклопедичний словник
3. еоцен — -у, ч., геол. Середня епоха палеогенового періоду та відклади, що в цей час утворилися.  Великий тлумачний словник сучасної мови
4. еоцен — Новокам'яна доба  Словник чужослів Павло Штепа
5. еоцен — еоце́н (від грец. ήως – ранкова зоря і ...цен) середня епоха палеогену.  Словник іншомовних слів Мельничука
6. еоцен — Епоха раннього третинного періоду (палеогену); геохронологія.  Універсальний словник-енциклопедія