еоцен
ЕОЦЕ́Н, у, ч., геол. Середня епоха палеогенового періоду та відклади, що в цей час утворилися.
Джерело:
Словник української мови (СУМ-11)
на Slovnyk.me
Значення в інших словниках
- еоцен — еоце́н іменник чоловічого роду Орфографічний словник української мови
- еоцен — Эоценовая эпоха (эоцен) — Eocene — Eozän — середня епоха палеогенового періоду. Характеризується розвитком вічнозеленої тропічної рослинності. Відбулися значні трансґресії морів. Відклади еоцену поширені в Україні. Гірничий енциклопедичний словник
- еоцен — -у, ч., геол. Середня епоха палеогенового періоду та відклади, що в цей час утворилися. Великий тлумачний словник сучасної мови
- еоцен — Новокам'яна доба Словник чужослів Павло Штепа
- еоцен — еоце́н (від грец. ήως – ранкова зоря і ...цен) середня епоха палеогену. Словник іншомовних слів Мельничука
- еоцен — Епоха раннього третинного періоду (палеогену); геохронологія. Універсальний словник-енциклопедія