еоцен

еоце́н

(від грец. ήως – ранкова зоря і ...цен)

середня епоха палеогену.

Джерело: Словник іншомовних слів за редакцією О.С. Мельничука на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. еоцен — еоце́н іменник чоловічого роду Орфографічний словник української мови
  2. еоцен — Эоценовая эпоха (эоцен) — Eocene — Eozän — середня епоха палеогенового періоду. Характеризується розвитком вічнозеленої тропічної рослинності. Відбулися значні трансґресії морів. Відклади еоцену поширені в Україні. Гірничий енциклопедичний словник
  3. еоцен — -у, ч., геол. Середня епоха палеогенового періоду та відклади, що в цей час утворилися. Великий тлумачний словник сучасної мови
  4. еоцен — Новокам'яна доба Словник чужослів Павло Штепа
  5. еоцен — Епоха раннього третинного періоду (палеогену); геохронологія. Універсальний словник-енциклопедія
  6. еоцен — ЕОЦЕ́Н, у, ч., геол. Середня епоха палеогенового періоду та відклади, що в цей час утворилися. Словник української мови в 11 томах