ехо
е́хо
невідм., ж.
1》 У давньогрецькій міфології – німфа, покарана Герою за надмірну балакучість тим, що втратила здатність говорити і лише повторювала закінчення чужих слів.
2》 Те саме, що луна 1).
3》 муз. Художній прийом, що полягає в повторюванні звука, співзвуччя або музичної фрази з меншою силою звучання.
Великий тлумачний словник сучасної української мови