жевріючий

же́вріючий

-а, -е.

Дієприкм. акт. теп. ч. до жевріти.

Значення в інших словниках

1. жевріючий — ЖЕ́ВРІЮЧИЙ, а, е. Який жевріє. – Один жевріючий сірник тобі здався вогненним колом (Д. Бузько); Праворуч виринало з-за океану брунатно-червоне, жевріюче сонце (Іван Ле).  Словник української мови у 20 томах
2. жевріючий — ЖЕ́ВРІЮЧИЙ, а, е. Дієпр. акт. теп. ч. до же́вріти. Блиснуло понуре миготіння жевріючого під попелом вугля (Фр., VII, 1951, 16); Певне, і вона замилувалася краєвидом, засрібленим вранішнім промінням великого кола жевріючого сонця (Ле, Хмельницький...  Словник української мови в 11 томах