животинник животи́нник -а, ч. Той, хто скуповує худобу на забій. Великий тлумачний словник сучасної української мови
Значення в інших словниках животинник — Животинник, -ка м. Гуртовщикъ, скупщикъ скота на убой. Із крамарями, із щетинниками, із животинниками балакаєш. Греб. 406. Словник української мови Грінченка