животинник
животи́нник
-а, ч.
Той, хто скуповує худобу на забій.
Джерело:
Великий тлумачний словник сучасної української мови
на Slovnyk.me
Значення в інших словниках
- животинник — Животинник, -ка м. Гуртовщикъ, скупщикъ скота на убой. Із крамарями, із щетинниками, із животинниками балакаєш. Греб. 406. Словник української мови Грінченка