животинник
Животинник, -ка
м. Гуртовщикъ, скупщикъ скота на убой. Із крамарями, із щетинниками, із животинниками балакаєш. Греб. 406.
Джерело:
Словник української мови Грінченка
на Slovnyk.me
Значення в інших словниках
- животинник — -а, ч. Той, хто скуповує худобу на забій. Великий тлумачний словник сучасної мови