1. Словник української мови Грінченка

животина

Животина, -ни

ж.

1) Животъ.

2) Животное. Кінь пасся на волі округ хати. Розумна була животина: зараз прибігла, зачувши хазяйський посвист. К. ЧР. 248.

Джерело: Словник української мови Грінченка на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. животина — животи́на іменник жіночого роду, істота тварина розм. Орфографічний словник української мови
  2. животина — Животи́на. Тварина. Воскресає земля, воскресають ростини, животини вилазять з своїх нор і прямують до сонця і наші серця пруть ся щасливі і веселі тою радостию душевною до сонця Правди (Б., 1895, 14, 4) // рос. животина-тварина. Українська літературна мова на Буковині
  3. животина — д., тварина, худобина, скотиняка; ЗБ. худоба; ЗН. живіт. Словник синонімів Караванського
  4. животина — -и, ж., розм. Свійська або дика тварина. Великий тлумачний словник сучасної мови
  5. животина — ТВАРИ́НА (будь-яка істота на відміну від рослини або людини), ТВАРЮ́КА зневажл., ЖИВОТИ́НА розм., ТВАР заст., НІМИНА́ діал., ЖИВИ́НА́ діал.; ЗВІР, ЗВІРИ́НА, ЗВІРЮ́КА (ЗВІРЮ́ГА) розм. (дика, перев. хижа істота). Словник синонімів української мови
  6. животина — ЖИВОТИ́НА, и, ж., розм. Свійська або дика тварина. Товар та усякі животини ховались в ліси (Н.-Лев., IV, 1956, 13); — Є [чим годувати]! — весело сказав Захар Максимович. — Стане й коням, і коровам, і вівцям, і свиням. Усій животині (Кучер, Трудна любов, 1960, 99). Словник української мови в 11 томах