Великий тлумачний словник сучасної мови

жирун

жиру́н

-а, ч., розм.

Той, хто поводиться несерйозно, пустує, бавиться.

Великий тлумачний словник сучасної української мови

Значення в інших словниках

  1. жирун — жиру́н іменник чоловічого роду, істота  Орфографічний словник української мови
  2. жирун — див. бешкетник; жвавий; звабник; легковажний; розпусник  Словник синонімів Вусика
  3. жирун — ПУСТУ́Н (той, хто любить пустувати), БЕШКЕ́ТНИК, ЗБИТОЧНИК (ЗБИТОШНИК) розм., ШИ́БЕНИК розм., ЖИРУ́Н розм., ПОСТРИБУ́Н розм., ШАЛАПУ́Т розм., ШАЛАПУ́ТНИК розм., ШКО́ДА розм., ХАЛАМИ́ДНИК розм., ПАЛИ́ВОДА підсил. розм., ПАЛИ́СВІТ підсил. розм.  Словник синонімів української мови
  4. жирун — Жиру́н, -на́; жируни́, -ні́в (пустун)  Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
  5. жирун — ЖИРУ́Н, а, чол., розм. Той, хто поводиться несерйозно, пустує, забавляється. [Командир застави:] Яу й жируни! Я ж наказав — до штабу... (Платон Воронько, Казка.., 1957, 53).  Словник української мови в 11 томах
  6. жирун — Жирун, -на м. Шалунъ.  Словник української мови Грінченка