жирун
ЖИРУ́Н, а, чол., розм. Той, хто поводиться несерйозно, пустує, забавляється.
[Командир застави:] Яу й жируни! Я ж наказав — до штабу... (Платон Воронько, Казка.., 1957, 53).
Словник української мови (СУМ-11)ЖИРУ́Н, а, чол., розм. Той, хто поводиться несерйозно, пустує, забавляється.
[Командир застави:] Яу й жируни! Я ж наказав — до штабу... (Платон Воронько, Казка.., 1957, 53).
Словник української мови (СУМ-11)